Як сумно, що твої́х не можу чути слів
Бо сотні кілометрів розділяють
І не рятує рахування днів
До миті, коли очі твої знов засяють
Торкнусь тебе́ можу тільки у думках
Й минуле в котрий раз розворуши́ти
І душу вилити в своїх віршах
Й до те́бе вітром прилетіти
Так, прилетіти і будь-де знайти
Знайти і ніжно обійняти
Й промовити: Привіт, як ти?
Сумую я без те́бе дуже, й сил нема чекати...
Гарно сумуєте! 
