* * *
Я думав мати стала біля хати
І свої білі коси розплела.
А то лиш вишня весну зустрічати,
Мов наречена, у фаті прийшла.
І на весілля запрошує гостей
Чи то від вітру голову схилила.
І пелюстками, наче снігом, замете
Отой горбок, де мамина могила.
У скронях біль, на скронях сивина,
На вишню, мов на маму, помолюсь.
І грає з вітром ота краса земна,
Тільки не знає, як я її люблю.
5.-6.05.2006(Михайло Чир)
