Літа кохання не рахує
І за минулим не шкодує, ні.
Та й замків із піску вже не будує,
А розквіта, мов квітка, знову по весні.
Кохання мудре та вже сиве
Обманливим ніколи не було.
Хвилин не шкодувало нам щасливих,
А поруч з нами без сумління вперто йшло.
Нас вчило мудрості й терпінню,
Не завжди дослухалися порад.
Як часто почуття хворіли лінню,
Наводили невміло у стосунках лад.
Емоції бували різні —
Розраду нам кохання знов дає.
А головне, що наші душі рідні,
Хай в них завжди-завжди закоханність живе.
Уквітчане кохання первоцвітом,
Є найдорожчим подарунком в світі.
Чудово написала, Олечко! 
