Загубилось кохання наше
На життєвих німих стежках
І ніхто уже нам не скаже,
Чом та ноша була тяжка.
Загубилося… Плаче осінь,
Бо не зна, куди забрело…
Чом же серце болить і досі,
Як любові там не було?
Розійшлися путі-дороги,
Лиш у дітях лишився слід,
А у нім – непроста тривога:
Без любові змарніє світ…
15.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
Чудовий вірш,філософський: як би там не було, а життя це - любов. Ось я з'їздила на свята до дітей у гості, де й подівся сум, всі негаразди відсунулися десь далеко, я щаслива у колі найрідніших мені людей, наче виросли крила.І знову жити хочеться. Хай життя нас радує. З Новим старим роком! Будьте здорові, щоб і надалі тішили нас своїми віршами.