От дякувать Богу мамин я вік доживаю,
Снопами із споминів свої копи вкладаю,
Вже четверо діток й так само онуків маю,
Хотів щоб моїми шляхами вдалося їм йти.
І там всього було вдосталь для гарту людини
Бо ж із малечку сіяв і жав, косив і копав,
Навчався, трудився, книги ще і вірші писав
Та в серці й досі присутні отії світлини,
Де щоріч, наче скарб, вересневу картоплю збирав.
