О пташко, сьогодні був я поруч із тобою
Ти спа́ла, раптом біля те́бе став
Навколо ніч, мов тихою рукою
Та теплий вітер недалеко пролітав
При світлі місяця і зір – ти дійсно є перлина
Обличчя рідне стало вже твоє
Твій стан, всі лінії, немов митця робота довга та невпинна
Шедевр Творця, й кохання ти моє
Ти спиш соло́дко, серце тільки б’ється
Блаженства на обличчі почуття
Ти навіть уві сні смієшся
Кохання увійшло в твоє життя
Торкнувся я тебе́, ти пробудилась
Не острах – радість у очах
«Як ти? Як я тут опинилась?»
«-Це сон, таке буває тільки у казках!»
Я тво́ю руку взяв, дивлю́ся в тво́ї очі
Ти світишся уся, немов зоря
Та тільки не щезай, не зможу пережити я, не хочу
Хай буде ще, триває ще хай казка ця
Подумав тільки й сон мій обірвався
Розплющив очі, чи бу́ла дійсно ти?
Та навіть у думках - я з усією чистотою, та не намагався
Зробити нерозумний крок чи учинити гріх
Де є межа реальності й уяви?
Як гли́боко мої думки торкаються тебе?
Слова кохання - не вживають для забави
Й не буде спотикання ні для кого, якщо Божий дух веде!
Це був насправді сон, хоча такий реальний та пекучий
Хай спогади про нього радість принесуть тобі
Моє кохання завдяки тобі , як сад квітучий
Ти дивовижна, і тому тобі мої вірші!
