Як звично жити надіями,
чекати когось і щось,
в душі горіти мріями,
а зовні холодний дощ.
І бути чужими так легко,
забути твоє ім*я .
Світити тобі буде зірка,
не знаю, чи моя.
-Ти як?
-Ніяк.
-Ти хто?
-Ніхто.
- Куди ідеш?
-Сама не знаю.
- Ти зупинилась?
- Я втікаю.
- Від кого?
- Від чужого я.
Нас вже нема, є ти і я.
