Ти чув колись як в лісі плаче вітер
То березовим,то кленовим гіллям…
І стогне тихо в листі осиковим,
То сипле сльози дубовим насінням...?
Землиця ж все із радістю приймає
І пагони у небо проростають…
А вітер плаче тихо й не вщухає,
Майже щодень...як сонечко сідає…
Галина Рибачук-Прач
сумно...
