Ти бачив, кате, материнські сльози?
Ти бачив її погляд в молитвах?
І сивину- в очах застиглі грози,
І біль пекучий на сумних устах.
Чи чув ти, кате, всі слова, благання?
Чи чув ти плач, немов у божевіллі?
Вовчиці рев- людське гірке ридання,
Не чув, не чув! Живеш своє свавілля.
Ні ти не бачив,кате, ти не чув,
Ті сльози матері- гірке ридання,
Ні те, що син життям для неї був,
Ні те, що бачилися вже востаннє.
Ти думав, кате, все тобі минеться,
Ти думав, кате, все із рук зійде,
Прокляттям людським бумеранг вернеться,
Сльоза сирітська даром не впаде.
