Так часто бігаю по вулицях надій,
Трамвай мені моргає сміло.
Так хочеться безхмарних мрій,
Але ще не складаю рими
Так уміло.
О, хочу тонути в безодні очей,
Натомість потопаю у асфальтах.
Так прагну безсонних ночей,
Щоб потім про нас на
Перших же шпальтах
Веде щоранку звивиста дорога,
У майбуття, напевно, має йти,
Згадай квартали чуйності, на Бога,
Для чого так кохати,
Щоб піти.
