Наступили тяжкі часи,
Зажурилися старики,
Онук буде, до школи йти,
Треба гроші, а де ж знайти?
Сіли поруч дід та баба,
Відбулася в них нарада,
Треба їхати на базар,
У сараї лежить товар.
На повозі, дідусь сидить,
Порося, в мішечку лежить.
Гарненько онук тримає,
Той голосно завиває,
-Не везіть, мене нікуди,
Завжди слухатись, я буду.
А малий, зовсім помарнів,
Продавати ж він не хотів.
Поросятко дуже любив,
Його добре відгодував,
-Краще би і не продавав.
-Знай, нікому, я не віддам,
Говорив онук тихенько,
І мішок гладив легенько.
Вже позаду полечко, яр,
Недалечко видно базар.
Дідусь їде, тягне віжки,
Онук тихо, ріже стрічки,
З мішка впоспіх вже витягав,
Поросятко на руки взяв.
Час минав.. їхав тихенько,
Подрімав дідусь гарненько.
Повернувся, глянув у бік,
З поросятком онучок втік!
2017
ID:
686197
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 28.08.2016 07:46:30
© дата внесення змiн: 18.09.2024 11:05:33
автор: Ніна Незламна
Вкажіть причину вашої скарги
|
Смішненько... 
