Допоки я
Іще на мить твоя…
Лише на мить… лише на бісектрису
Двох всесвітів - спотворених кутів
Твоїх бажань…
впізнай в мені актрису…
Лише - її…
Зречись і оправдай.
Над перевалом сьоме небо висне…
За перевалом тим моя печаль
Розсипалась на друзки,
бо… рак свисне –
І зникне все!
У неба на межі
Нас не знайдуть… хоч до самої ночі
Шукатимуть, вчорашні міражі
Залиш мені… залиш!
(бо я так хочу)
Летить гірке й солодке в бескінечність
А водоспад чуттєвий все горить
Що за слова, чи зорі це, чи речі
Взяла з собою з Всесвітів гори...
Гарнюсьо, Наталі.
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
як приречено, що аж ...на віру не йметься!!
не цього серця правда у словах цих, бо стільки тут і від невтілених бажань, і від невилюбленої душі, і від недосказаних слів, якиими можна залити океани сердець...
якби змусили мене визначити вам ім"я-назву-алегорію - я б вас іменував Вселенською Емоцією, Почуттям Космічним, Галактичною Метафорою
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Касьяне, мені аж незручно від того,скільки приємних слів Ви мені сказали...проте неймовірно Вам вдячна