Тихі безсонні ночі, Снились колись твої очі. Тепер вже ніколи я не збагну, Чому залишилась без гарного сну. Щось чарівне й єдине в твоїй самоті, Метелики білі в моїм животі. Коханням усе це ,може,назвати, Чи знову щастя свого нам чекати.
ID: 673658 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 21.06.2016 16:13:22 © дата внесення змiн: 21.06.2016 16:13:22 автор: Мarina Bi
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie