Ой, колюче терен – поле
Вкрилось цвітом пишним.
Відїзджаю з Тернополя.
Любці лист напишу.
Терен терпкий і медовий
Їж – немає спину.
Я тебе, моя тернова,
Не кину до згину.
А ти горда і колюча.
Але серцю мила.
Хоч би як з тобою мучивсь,
Без тебе – не сила.
А ти горда, непокірна.
Та така вже гарна,
Що стаю при тобі смирним,
Як ляклива сарна.
Вже я їду з Тернополя.
А за тебе терпну.
Хоч куди б вела недоля
До любки поверну.
Жди мене, моя шипаста,
Рік, і два, і десять.
До солодкої напасті
Ноги самі несуть.
Жди мене, моя жаданна.
Щоб там – будем разом.
Заживе розлуки рана,
Поберемся зразу.
Знов колотись і терпіти,
З радістю скорятись.
Знов кохатись, знову мліти,
Та не вдовольнятись!
1991
