Тихо, гамір стих.
Бачив я людей,
Зараз – не про них.
Я б запряг коней
Та помчав би в ніч,
Грав би я з вітрами
В полі віч-на-віч.
Босими ногами
Біг би по стерні,
Щоби потім впасти
Й вмитись у росі,
Глянути на небо -
На його красу.
Місяць зійде, певно.
У траві засну.
Вінниця
14:58 02.03.2016
