Знов розсипались краплями хмари,
Розливається сум із відра,
Плачуть янголи- наші примари,
Проливаючи сльози добра.
Не замітили ми один одного,
Не впізнали щасливих очей,
Сльози янгольські смаку холодного,
Десь любов збережуть від ночей.
Ту любов, що повз нас десь пройшла,
Загубила нездійснені мрії,
Як болить, коли знову сама-
Дощ вривається в моє подвір'я.
У відчинене мною вікно-
Плачуть янголи разом зі мною...
Хто придумав цей біль, як в кіно,
Такий дивний між мною й тобою.
Небо вниз опускається руслами,
Плачуть янголи мовчки, без слів,
До очей наших сльози знов туляться,
Від загублених нами тих снів...
