У далечі замріяній іскристій
Застигли зорі в мерехтливій тиші.
А місяць, боячись порушити її,
Зробивсь колискою у золотій імлі.
Усе навколо дихає у сні
Й зозулине кування стихло.
Лиш хвилі щось розказують мені
Про сенс життя, про щастя і про лихо.
Дерева нахилились до води
І слухають зі мною шепіт хвилі.
А я всім серцем рвусь туди
Де дім мій і де серцю люди милі.
