Чи сніг, чи слякоть на дорозі,
Святий Миколай на порозі.
Слухняним діткам подарунки,
Кладе тихенько під подушки...
"На висоту чеснот підніс ти себе і славним чудотворцем у Мирях явився, почиваючи тілом у Барі, духом ти всюди одвідуєш вірних і всіх від бід визволяєш, достойно честь приймаючи, між святителями прославлений угоднице Христовий"- так у своїх піснях церква співає на честь святого Миколая.
З давних давен і донині це всенародне свято. Колись господарі варили пиво, скликали гостей: пили, гуляли, веселились. А по обіді запрягали найкращі коні в "козирки" і з піснями та веселими вигуками їздили навколо села- "бо ж треба знати, чи слизький сніг цього року випав?"Хто першим прийде вранці до хати, той і буде першим "показником".Добре, щоб це була добра людина.
У народних легендах та переказах святий Миколай боронить людей від стихійного лиха, і найбільше на воді. Всі одеські рибалки у своїх куренях мали образ святого Миколая, а виходячи в море на промисел брали з собою образ святого чудотворця.
Багато звичаїв дійшло і до нас, нинішніх мирян. І сьогодні люди покланяються перед образом святого Миколая, моляться йому, благають про заступництво від усього лихого. А діти ждуть цього свята з нетерпінням, адже слухняним він кладе під подушку подарунки. Коли ми були малі, ми теж ждали будь-яке свято з нетерпінням, звісно про якісь особливі подарунки ми навіть не мріяли, адже раннє дитинство у нас забрала війна, а початок навчання припав на голодні 1946- 1947 роки, та ми знали, що мама і бабуся обов"язково щось смачненьке приготують і ми, якщо не насолодимося, то хоча б наїмося.Хоч нас у школі виховували атеїстами, та ми все ж дуже довіряли своїй бабусі, а вона була дуже набожна, і нас вчила молитися Богу, та бути добрими, лагідними і справедливими. А ще ми з братом завжди з нетерпінням ждали свою тьотю Варю,мамину сестру, на 12 і 13 років старша від нас, навчалася в той час в агротехнікумі. Коли ми одне за одним народилися, вона була нам за няньку. Брат народився у ніч на Івана Купала, тому за ім"я навіть не говорили, казали:"Іван". Але Варя заявила: "Ні, буде Василько, а інакше я глядіти не буду."Отож довелося назвати Василем. Сама Варя народилася 17 грудня у день великомучениці Варвари, і тому завжди у ці дні приїжджала до нас з сякими- такими подарунками.До школи миходили у старій завеликій для нас одежі з чужого плеча. Це було те,що нам віддівали родичі, сусіди, односельці, бо по війні ми лишилися живими у тому, що було на нас, а все інше згоріло разом з хатою під час війни. Тому ми були раді будь-якому подарунку, навіть з одежі, чи взуття.В теплі дні ми до школи ходили босими, а взимку у валянках з галошами, або чунями. Пам"ятаю, як Варя привезла Васильку , хоч і не нові, але пристойні ботінки, а мені хустку. А ще ми робили подарунки самі собі: брат дуже гарно малював , а ще вмів зробити возика з фанери чи дощечок, а колеса з порожніх від ниток коточків, а я вирізала з якогось паперу різні візерунки. ось так і обмінювалися своїми виробами. Тепер хоч і є знову скрута, та всі батьки намагаються все ж порадувати своїх чад гарними подарунками, і добре, що є таке гарне свято,бо ж справа не лише в подарунках, а й увазі до своїх рідних. Отож: Через поле, через ліс,
По прямій не навкіс-
Миколай для дітей
Подарунки приніс:
Кому лялечку Барбі,
Кому чобітки гарні,
Кому куртку пухову,
Кому книгу чудову.
Всім слухняним апельсини,
Неслухняним по лозині,
Кому стрічки дівочі,
Кому сміх серед ночі,
Кому з церкви проскури,
Кому ліки від простуди.
Кому шахи для удачі,
Друзів щоб було багато,
Чи баян, чи гітару,
Чи намисто, чи корали,
Кому лагідність і силу,
І хороші новини,
Вдачі, радості, тепла,
Щоб закінчилась війна,
Щоб були усі здорові,
Щоб ніхто не лихословив,
Щоб жили усі у мирі,
Були добрі і щасливі!...
Валю, з великим задоволенням прочитала вашу розповідь. Прониклася і побажаннями. Хай і Вас нагородить Всевишній усім тим, чого Вам хочеться.
У нас у сім*ї якось це свято не святкували, може тому, що мама жила дитиною у великій бідності (Батька її репресували у 30-і, коли їй було 2рочки. Бабусю з трьома дітьми мало не відправили до Сибіру, село заступилось.) Про які там подарунки могла йти мова, коли витопити було нічим.
Коли я стала працювати у школі, тоді ж теж не було такого. І ось 18числа мої онуки приїхали в гості, запитали якось, що приносив мені Миколай під подушку, і я призналась їм, що Він не заходив до мене. А вранці знайшла у себе під подушкою 3цукерочки.
Ну, до них то заходив не раз Миколай, а до мене вперше.
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
З задоволенням, Ганнусю, прочитала і твій гарний коментар і твої коротенькі спогади. У мене була лише одна бабуся і жодного дідуся, один разом з бабусею помер у 33 році, а другого виселили, як куркуля з 9 дітьми, вижили лише 2 і бабуся, а в роки війни ми втратили все, тому нам в радість були свята, бо ж хоч тоді ми могли утолити свій голод, але бабуся була дуже набожна, тому про всі свята ми знали. Ось такі важкі наші долі , та що поробиш якось треба жити...
Захоплююся Вашим умінням невтомно повертати нас до світлої віри в добро!!! Гарна й повчальна розповідь і чудові побажання всім!!! Хай і Вам будуть гаразди по життю!!!
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наталочко,і за коментар, і за привітання, а уміння приходить з досвідом, а він у мене о-го-го який великий, а у вас молодих усе попереду, і я, і надіюсь, і вірю, що наберетесь кращого досвіду, та й більше користі принесете і собі, і своїй родині, і Україні
Дякую, Сестричко, за вітання гарні, побажання слушні, розповідь душевну! Хай святитель Миколай береже тебе і твоїх близьких, а також Україну нашу від усякої біди.
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Танюшо, за слова ласкаві, побажання браві...
Нехай святий Миколай, принесе нам Мир і рай, не на небі, на землі,щоб жили ми у теплі, щоб ніколи не сварились, і раділи, й веселились...
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Як же тобі вдалося, адже ніхто, ніколи не бачив, як він париходить?Та все ж нехай він принесе радість, тепло, добро, благополуччя, і звісно ж МИРУ!..
