Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: геометрія: Холодні і голодні… - ВІРШ |
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Людо, я пишу і прозу, хоч більше люблю писати вірші. І вірші, і прозу друкують у районній та обласній пресі... Променистий менестрель, 26.11.2015 - 17:37
До сліз... Валю... Скіль таких і навіть до 10 діток було... не дай Боже... Одного знаю мого доброго товариша - і вівчився з 10 діток без батьків покотом... і став третім секретарем обкому...геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Славо! Зараз у моєму селі чуть більше 2 тисяч населення, а на час мого навчання в селі було 5 тисяч дворів, було аж 7 колгоспів, і кожен колгосп жив як одна сім'я, це й допомагало долати труднощі і виживати... Лана Мащенко, 26.11.2015 - 17:31
У кожного століття своє горе,і сліз народних нескінченне море. Завжди низи в безвиході страждали, А їм все мало, мало, мало, мало. Дуже проникливо, уявляєш і волосся підіймається. геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Лано, хоч і важко було, та добрі селяни своїх в біді не залишали, допомагали, хто чим міг, тому й вижили... А тепер одні бідують, а інші ніяк не наситяться... геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Надійко, хоч з труднощами так все ж ми тоді вижили, а от 46-47 року голод забрав у мене сестру... геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Багато, Зою, нам довелось болючого пережить, коли згадую ті роки, то "мурашки" по тілу пробігають і диву дивуєшся, як у такій скруті вдалося вижить?.. Світлана Моренець, 26.11.2015 - 15:27
Валентиночко, яка тяжка правда в Ваших словах! Які болючі спогади залишили ті страшні часи... геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Світлано! Це все взято не з чієїсь розповіді, а те, що довелося нам пережити. Є ще спогади про подвійне визволення нашого села, ще прпо те, як ми будували хату, як з малих років працювали, ой та й ще багато пепежитого, але в прозі, а нас же КП, тому не знаю, чи навжуся написати,а це написала, бо ж голод і ми пережили, може не такий страшний, як у 33 році, але теж дуже дошкульний... |
|
|
||||||||||||||||||||||||||