Розпинаючи душу мою,
Собі не знайдеш спокою.
Будь щасливим, я знову молю,
Відбивши цей біль кроками...
Розітнувши мої всі світи,
Любити себе ти мусиш.
Часи прийшли, і пора ідти,
Та десь там недоля сушить.
Щемно якось в серці й на душі,
Думками лечу далеко,
Хоч не хочу, а бачу світи,
Де не злетять лелеки...
