Молився тихо під луною,
Жадав побачити вві сні,
Що лихо нас покинуло з бідою;
Що прийде мир по тій весні.
Та марив, що покину рови
І зупиню свавілля ворогів;
Зустрінуть світанок нові забудови
Й поставимо своїх, а не чужих богів.
Та як тоє бажання сильно не палає –
Дме вітер з-від усіх щілей.
Й пил у серці то встає, то згасає…
Лише тримайся віра у мені людей.
