|
Довіряю життю як і небу,
Все потрібне приходить в свій час,
Тихо, нишком, усе , що лиш треба,
Так, навшпиньках, нечутно для нас.
Довіряю думкам, що прозорі,
Чисті, вимиті, вмиті ізранку,
Я довірюсь бажанням, що зорі,
Підбадьорюють вірити змалку.
Сонце, полудень, знов обігріє,
Лиш іззовні - всере́дині те́пло,
Довіряю вогню, що не тліє,
А горить, вище пагорбів, звикла..
ID:
596537
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 29.07.2015 10:43:39
© дата внесення змiн: 29.07.2015 10:45:02
автор: Валентина Капшук
Вкажіть причину вашої скарги
|
