Сліпим і полоненим душам…
Щоб часом не бачило око,
Перелюбник чекав темноти:
«Бог наш далеко, високо, –
Він не має часу́, щоб прийти,
І ні́коли тим турбуватись;
Він же любить мене і простить».
Тоді перестали ховатись –
З ким, коли хоче, той і з тим спить.
Горить і палає в жадобі,
Потім хтиві він пише вірші.
Вподобились люди худобі:
Нірвана в порожній душі.
Чужа до вподоби наука,
Філософії камінь – мара,
Медитація – ворога штука.
То від кого ж чекаєм добра?
Сліпі і полонені душі,
Вже заповніть нірвану свою,
Бо радість і щастя в Ісусі, –
Не живіть з вітряками в бою.
Не рівняйте Творця із божками,
Не ліпіть філософій Христу,
Не хваліться людськими книжками,
Попираючи Книгу Святу.
Не прагну когось умалити,
А щоб, хоч одного, спасти…
Вас хоче Господь пробудити,
Щоб у вічність усіх привести!
