кавово-розмаринова
немов безодні синява
мене веде крізь простір навмання
твоя краса малинова
ті очі, що згубили м’я
ведуть до щастя в решті решт
і ти одна миліша всего
і знаєш ніц мені не треба
квітучість тіла ніжно-чарівна
і вже мені немає діла
а ти налий мені сповна
о, тої кави й того меду свого тіла
і марципани слів та дотиків твоїх
немов з вина
кавово-розмаринова
Дуже особисте...
