Давай, у двох, поглянемо як вперше,
з тремтінням душ, так пильно очі в очі,
хоча, тобі без мене справді буде легше…
У нас весна, тут дні стають вже довші,
тут тепло, лиш у серці прохолода,
й самотність посміхається щасливо…
Моє життя – вже не твоя негода,
твій вітер, вже не дме в мої вітрила…
Давай, разом, поглянемо востаннє,
як весна тепло кидає в вікна,
як застигають ранки у мовчанні,
як ми з тобою розійшлись на віки…
