Легкий вітерець розвіває волосся,
неначе у полі шепоче колосся.
Ти посміхаєшся сонцю в обличчя
неначе богиня, немов ти цариця.
Очі твої запалали бажанням
вмить зникла біль. Зникло й страждання.
Плаття красиве неначе в жар-птиці,
а сльози цілюща вода із криниці.
Ти вільна людина й щасливою будь
можливо в дорозі збагнеш свою суть.
