|
Як глянеш у вікно згадай мене ...
І все життя що в нас з тобою було,
І сніг і вітер не змете,
Ось те кохання що збурхнуло.
Так хочеться сказати - ще не все...
І сльози на очах не мов перлини,
Так ти згадай, згадай усе,
Те щастя що напевне гине...
Як ми зустрілися з тобою,
І то гадаю ще не все...
Як я кохав, і жив тобою,
Кохання було, понад усе...
І час проводили ми разом,
Так зустрічали ранок й ніч,
І проводжали на навчання,
Й чекали після вихідних...
Згадай про море, відпочинок,
Й де ми з тобою були вдвох,
І що хвилини та години
Я чув твій ніжний голосок...
Той шепіт ніжний та чудовий,
Що грів кохання й серця такт,
Так тепло було лиш з тобою,
І дося я гадаю ТАК...
А ще згадай той Новий Рік,
І ту ялинку в центрі міста,
Ту пісню, танець й просто сніг,
Так розпочався вдало рік...
І незабаром подарунок,
Кохання певно свідчить так ...
І я гадав що не зумію,
Але все це було не так;
Згадай хвилини долі щастя,
Коли з'явився нащ МАЛЮК,
І як кохали та цінили
Не відпускали щастя з рук...
А ще квартиру ти згадай,
І час проведений від тоді
Який отримали ми скарб...-
Кохання й вірність у негоді...
І чесно кажучи все було...
Та грубість ,чвари і незгоди
Але кохання у турботі ,
Оберігає знов і знов;
Згадай усе ...ТВІЙ ВИПУСКНИЙ...
Згадай красу яку ти маєш,
Згадай хоч хто тебе кохає,
Ось так у нас кохання грає...
В цих іграх певно без думок;
Один кохає...Одна грає
І ця жорстокість не згасає,
Кохання є "воно страждає"
Від розуміння лиш чому???
Один лиш я все бережу...
Кохаю вірно і невпинно,
Гадаю так як і тоді,
Коли писав я вперше тому;
ХТО ТАК ЗАГРАВ В МОЇЙ ДУШІ....
А.А.ОТЧЕНКО
ID:
557160
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 04.02.2015 14:55:14
© дата внесення змiн: 04.02.2015 14:55:14
автор: Андрій Анатолійович Отченко
Вкажіть причину вашої скарги
|
