Дихнула перша прохолода.
Нехай остудить ті думки,
Що осінь - це лише негода.
Що дасть себе вона взнаки.
Та що там буде, я не знаю,
А поки щастя ловлю мить:
Хороший вечір, чашка чаю.
І ніжна музика звучить.
Для мене це маленьке свято.
Та що для себе ще бажать?
Та забаганок небагато...
Жаль, скоро листям опадать.
Я відчуваю запах диму.
Смачні із медом пиріжки.
І невидиму павутину,
Що так й не втримала зв"язки..
На весну осінь дуже схожа.
Доріжки листям зацвітуть.
І сумувати тут негоже...
Хоч на душі коти шкребуть...
...Для всех наступит осень жизни...и с нежностью,печалью,сожалением про лето будем вспоминать не раз...В душе весна еще звучит,..и радует совсем простое в жизни...Жалеть про осень тоже будем,..когда зимы придет черед ее сменять...
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00