Червоні маки у піснях живуть,
Але не хочуть жити у букетах.
Ці маки люблять жито і траву…
Та я про інші –
Біло-фіолетові.
Здається, ніби вчора,
Не колись,
Вони прописку мали на городах
Законну.
Вдень сузір’ями цвіли
І в неба, мабуть, викликали подив.
Бо так біліло рясно на грядках!
І справді, наче в дзеркало дивилось
На себе небо.
А любов людська
До маку мала непорочну силу.
І за красу,
І за смачне добро –
Як торохтіли в маківці зернята!
Як наминались!..
Зараз інша роль
В зернят.
Ще більша – у соломки –
Ката.
