Душа-цариця
Хтось коханій дарить квіти,
Надухмянює в „Шанелі“,
А моїй душі горіти
У поношеній шинелі…
Біле плаття від Кардена
Хтось із милої зриває,
А в моїх розбухлих венах
Смолоскипом кров згорає.
Хтось цілує її коси
І устами пестить руки…
Мої мрії, мов покоси,
Лежать мертво від розлуки.
Моя мила вечорами
Для когось готує ложе…
Бог знущається над нами,
Ну, а біс не допоможе.
Когось манять її очі –
Голубінь хмільна, небесна…
Сон-відун мені пророчить:
Все пройде, як сплине весна…
А вслід весні-громовиці…
Кануть в лєту всі розбрати
І душа, моя цариця,
Стане весело співати…
14 березня 2012 року
