Коли не сплю,часто думаю про кольори цього світу,
Про ангелів –таких як ти,і про бродячих,як я псів…
У ангелів очі завжди повняться нетутешнім теплом,
а у бродяг-вони вічно сумні-
немов повиті кіптявою втрачених доріг!
Коли не сплю часто думаю як ти усміхаєшся уві сні.
Кому?Можливо навіть мені.
Я думаю про це і мені стає легше,
і камінець в грудях здається не таким важким:
той,який люди називають серцем.
У янголів немає серця-вони безтілесні,
а отже безсмертні:
у них замість серця –сонце!
ДЯКА,СЕСТРО 
