Сміються іноді, що в азіатів
Пісні прядуться прямо на ходу –
Як очі є, то є про що й співати.
Що бачать, те відразу ж і гудуть.
А я з такого ж приводу сміюсь
Сама із себе.
Хо не азіатка.
А помічаю за собою хватку:
Угледівши орла, а хоч змію
Чи інше щось,
Аби лиш здивувало,
Торкнуло в серці крапку, що співа, -
І думка одягається в слова,
Яких чомусь завжди буває мало.
Отих, які без фальші заспівали б
І точно змалювали відчуття.
І я шукаю.
І вві сні шукаю
Прості слова, що дивну силу мають.
А з нею, може, й піснею злетять.
