Хто не від світу? Хто?
Хто бачить в зримому незриме?
Хто, розіклавши днів лото,
Побачив новий шлях до Риму?
Хто в слові сам себе шукав –
Знайшов же Бога в малій йоті,
І від того багатим став,
Що все схотів роздать бідноті?
Пізніш розпалена юрма,
Наївшись тіла, впившись крові,
Ревла: "Нема Його, нема!"
А я спитати хочу знову:
"Скажи, людино непроста,
Чому в Крові твої вуста?"
