Привіт, Минуле... Що ж, заходь у двері,
Куртку знімай, проходь вже до кімнати...
Ти почекай, поставлю зараз чайник,
Багато є про що поговорити...
Ти якось згасло, схудло, помарніло,
Можливо ти хворіти почало?
Минуло, швидно миті пролетіли,
Тоді ти вдаль неістово пішло...
Минуле, в нас же стільки було мрій
І планів, сподівань, палких побачень...
Лишилась пустка, все кудись пішло...
Минуле, не прошу твоїх пробачень!
Ти кажеш я так сильно помінялась?
Ну, я на місці ж вічно не стою...
Я у Майбутнє щиро закохалась,
Із ним стою я вже не на краю...
Любов сліпа... Це вже я зрозуміла...
А ще, ти мені снитись почало...
Я сильно хочу так тебе забути...
Але цьому вже збутись не дано...
Пробач мене за весь сарказм й образи,
Пробач, я за тобою так тужу...
Давай, можливо знову будем разом?
Тебе з Теперішнім, Минуле, подружу...
Ми пройдем разом крізь сніги і грози,
Ми перескочим будь-яку біду...
Не хочешь?.. Що ж, тоді, Минуле,
Давай хоча б до двері проведу...
