Не на Кіпрі, не на Мальті мої мрії.
Вдома всі вони, тут, в Україні.
Не за кордоном, навіть не в Росії,
Звичайні людські, не позахмарні – міні.
Щоб український рід по-людськи вдома жив,
Своєї гідності людської не втрачав.
Щоб святкував свята обжинок-жнив,
І зорі ясні у любові споглядав.
Щоб для народу Україна раєм стала,
Садком вишневим в солов’їних співах процвітала.
Щоб з-за кордону, всі хто там, вернулись д’ хаті,
Щоб українці стали вільні і багаті.
Щоб я, як подивлюсь на нарід мій,
У океані усмішок, а не в сльозах купалась.
Щоб діточок у школах й дитсадочках – рій,
А Україна неподільною зосталась!
