Нестримний відчай розливається дощами
А Ти сидиш у Долі на узбіччі.
Життя іде знайомими шляхами,
Але для Тебе зупинилась Вічність…
Так боляче втрачати найрідніших,
Так важко відпускати найдорожчих.
І знати - вже не буде, як раніше,
А в натовпі шукати рідні очі…
І небо ніби падає на плечі,
І сонце тебе спалює до щенту
Не знаєш коли ранок, коли вечір
На горе й щастя у Життя нема патенту…
3.05.2013р.
