UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: горлиця: ТАМ ( проза ) - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Відочка Вансель, 20.02.2013 - 23:45
Ти знаєш,твір дуже мені сподобався.Я ніколи не люблю говорити,що забагато суму.Це теж мені подобається.Я дуже багато роздумую про життя,занадто.Багато аналізую.Але я зараз про інше.Якби ми задумувались,що станемо перед лицем смерті частіше із іншоі бачення,то були би інколи набагато сміливішими,переступали через перепони,які здаються нам високими,до самого неба...
горлиця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Людина часто задумується хто ж вона і для чого вона на цьому світі? І коли ти знаходиш розв'язку своїх роздумів стає все ясно і не страшно. Життя дано кожному лиш ОДНО і ми живемо так як самі собі його створемо. Я, особисто, не нарікаю на Бога. Пережила багато, але Бог завжди допомагав мені в усьому. Дякую, золотко, за твою доброту. 
Любов Ігнатова, 20.02.2013 - 19:13
а тепер, Наталю, зачиняйте двері, заваріть чаю, і подумайте про це під іншим кутом... Хоча сам твір мені сподобався, та не поспішайте! горлиця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Любочко, заходьте! Вип'ємо чайку або щось "гарячішого"!  От би наговорилися! 
fire_maroder, 20.02.2013 - 18:45
чогось твору не вистарчає, а саме: двох речень- першого і останнього. Два реально сильні речення врятують будь-що)наприклад: перше: Безмежна біла стеля, ніби снігова рівнина, під ногами і тільки ритмічний писк, що відраховує кожен удар серця з'єднує мене з реальністю; буденність здається і відступає, забираючи з собою усі клопоти і проблеми. Останнє: безмежна снігова рівнина перетворюється на розбурхане море, чути стук дощу у вікно; злива серед зими вселяє віру у неможливе, адже саме неможливе і є ТАМ. горлиця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, ваші два речення, зняли б ту розпач душі, яку я тут представила.Дякую за підмогу! Але я навмисне не подала сюди іншого виходу ніж той який насправді є! дякую за візит. 
@NN@, 20.02.2013 - 18:28
Де твій скарб, там і твоє серце;збери його на небі:любов'ю, терпінням, милосердям і ти збудуєш величний замок,де не буде страшно, бо там на тебе будуть завжди чекати 
Борода, 20.02.2013 - 17:26
 Там будем всі. Хто скорше, хто пізніше, хто не писав і той, хто пише вірші, хто будував, хто руйнував планету, та чи дасть совість всім із того світу своїм нащадкам заглядати в вічі крізь призму вічності, щоб не задути свічі...
горлиця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ігоре! Привіт! Чудовий коментар, дякую! 
Крилата (Любов Пікас), 20.02.2013 - 16:58
Звичайно, ніхто не мине цієї дороги. Але не переймаймося дуже тим. Живімо нинішнім днем. Світ чудовий! 
горлиця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Безумовно, життя пливе і ми живемо. Про майбутнє, позагробове життя, чомусь думала ще будучи дитиною. Мене завжди цікавить існування вищого розуму, який все сотворив! Пригадую, питалася маму, чи всі люди помирають? Чи немає винятків?
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||
