Сузір’я таємниць на тлі безсоння ночі,
що мерехтить вуглинками тепла,
Ятрило ніжний слід на постаті дівочій,
Щоб жагою пливти, без човна та весла.
Воно таїлось в шовк коралової шкіри
Та грало п’янко на чаруючих вустах,
Чекало серцем, коли прийде милий,
Та завмирало несподівано в сльозах…
Всевидюче незриме око долі,
Що сповиває зачарованість думок,
Призвало милого в золоченім камзолі
На фаетоні від замріяних зірок…
Чарівним пензлем поєднавши шепіт ночі,
З жагою серця та затятості бажань
Дівочі очі, світять щастям та пророчать
Ніч таємниць божественних єднань…
Чудовий вірш! Викликає такі собі цікаві містично-еротичні відчуття.
Раїса Гришина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Связующим звеном разрозненных событий,
как яркий свет во тьме от тысячи свечей,
Возникнет с пустоты наитие открытий,
подняв завесу - щит над таинством вещей…
