На обличчі січневий вітер дряпає шкіру,
Зграї змерзлих сніжинок - на темних косах.
Зафарбовані крила неба у ніжно-біле
І потроху думки тривожні снігом заносить.
Із долоней сухих холодних злітають швидко
Шестигранні різьблені мрії (маленькі діти).
Під ногами дорога ляже прозорим злитком,
Намагаюся світлом вікон трішки зігрітись.
Та суворо морозом обкутує сивий вечір,
Засипає сліди, не лінуючись, шар за шаром.
А кав’ярня за рогом запрошує так доречно,
Усміхаючись подорожнім просторим залом.
Джаз лунає для сонних хмільних фіранок,
Проникає далеко, але не у стислий мозок.
Упивається той, кому пити іще зарано
І читає куплети й затерту, забуту прозу.
Пустослівні дебати, кальян, різномовні танці
І високою нотою - диму кільце зависне.
Із англійським акцентом прощаюся майже вранці,
Далі йду пізнавати давно незнайоме місто.
