Пішла назавжди й слова не сказала.
Під ноги впали сумом спориші.
Протяжно птаха з гаю закричала,
лишила щем у зраненій душі.
О Боже щирий, як же ми любились.
Впивались щастям - росами на склі.
В зимові ночі ми снігами грілись.
Вночі літали в хмари голубі.
Зрадлива весно чом снігами вкрилась,
коли світило сонце нам в імлі.
Любове щира де ж ти загубилась,
куди сховалась вранці на зорі.
В погожий день надворі посіріло.
Застигли хмари мертві угорі.
То кляті люди бодай все згоріло,
Любов розп'яли в церкві на шпилі.
Печаль в колючках раптом опинилась,
Пожухло листя глоду на гіллі.
Не гріє тиша серце зупинилось,
Деж ви поділись Ангели святі?
Жартую.Душевно і проникливо написали,з ностальгією за проминулим щастям... 
ВІрш дещо змінив. 
