В небі я знаходила колись притулки,
Та усміхалася безодні у собі,
Від болю ковтала я пігулки,
І не бажала усміхатися тобі.
Під снігом утрачені сльози ті ховала,
Без наміру віднайти ще колись,
Проходила повз і лиш топтала,
Від болю, що мрії не збулись.
У блискавці, що нуртувала в небі,
Сенс життя чомусь вітала,
Хоч розуміла, що нічого більш не треба,
Чого хотіла, я не втратила…
Того я навіть і не мала…
