На склоні літ, у старечій одежі,
Скитаючись хвилями зораних ран,
Схожі на лева, ці звуки ведмежі,
Обігрують ритми, звучить барабан.
В пролісках дивом зірки засіяли,
Я розгубився, таки серед дня,
Відчув пустоту, ніби серце украли,
Замовкло на мить, те мале левеня.
В пітьмі гомін люду,
У тисячу раз,
Посилив звучання пісочної грудки,
Заграв новий день, полонивши наш час...
23.02.2012 р.
