Всі почуття коли-небудь вмирають, і, вмираючи, перетворюються на зірки. Якщо мені хтось скаже про вічне кохання, я покажу йому нічне небо …(С)
Тихо свічка горіла в кімнаті,
я зігрівала свою розлуку,
адже сьогодні йому сказала:
«Не бери мене більше за руку…»
Все стирає холодний вітер,
Все змиває раптова злива,
І шепочуть осінні квіти:
«Ти й без нього будеш щаслива!»
Змінять фарби свою палітру,
А осінь - розплете волосся,
І в обіймах вільного вітру
Зрозумієш: Все відбулося.
Тихо свічка погасла в кімнаті,
я відігріла свою розлуку,
хоча сьогодні йому сказала:
«Не бери мене більше за руку…»
Якщо не подавати руки назустріч іншій людині,- то це завжди складно. Складно і тоді, коли нам теж її не простягають назустріч. Вчитися бути щасливою непросто, але дуже потрібно, бо не важливо, що там за вікном: чи весна чи осінь, дуже важливо знати, що поруч тебе є очі, в яких можна побачити своє відображення
Квітка Надії відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
як гарно і правдиво сказано Дякую за такий щирий коментар!