Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Радченко: *И не нашей было судьбой - ВІРШ |
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Ninel`, 23.10.2010 - 22:46
Нажаль,люди все частіше живучи під однією кришею,стають одинокими і черствими...є таке...нажаль "Не розумію я навіщо, Були ми одинокими удвох, Хоч стукали у глухі двері, Але почути не вдалось"... http://lvivmarket.net/modules/projekt/images/200_200_972_33.jpg
Радченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нина, ко всему привыкаешь. Только стихи появляются на эту тему. Володимир Шевчук, 23.10.2010 - 11:01
Олю.., точно такі ж відчуття, як і в Юлії холод Радченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Владимир, спасибо за такие искренние и тёплые слова. Игрок, 23.10.2010 - 09:11
Да... Иногда прощение бывает довольно сложным и в глубине души все равно есть вещи, которые простить невозможно. Чудесно-печальный стих. Радченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо, Вам, за понимание. Хотелось бы знать Ваше имя, если это возможно. Лєха Суслик, 23.10.2010 - 08:10
Сильний віршСпокійний з присмаком охололої печалі Такі вірші завжди щось залишають в душі Радченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо, Леночка. Так точно - Спокійний з присмаком охололої печалі. Спасибо. Радченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Юля, спасибо за высокие оценки. А слова - они могут прийти позже. |
|
|
|||||||||||||||||||||||||||