. Були білі хмари, ніби скиби,
Зграйкою лебідок у імлі.
Стали враз, як чорноорні глиби
Вічно бороліжної землі.
Хтось зорав небесні перелоги
Ще й періщить батогом коня,
Липі одинокій край дороги
Раптом сум на душу наганя.
Ладна липа на ті глиби глипа;
Тільки нею страх не зволодів.
Хлипа липа, златоцвітна липа,
Райською привабою медів.
Омофор веселки домотканий
Ось уже над липою висить.
І всіма сердечками-листками
Стрепенеться липа до грози.
