Я не буду казати, що майже не було весни,
Бо вона через тебе такою яскравою стала,
Буде літо. Присвятиш це літо собі?
Добре знаю, що ти цього літа чекала.
Я не буду казати, що хай би не було дощу,
Бо змиває вода все, що хочеш навіки забути,
Буде злива. І понад калюж досхочу
Швидко бігти босоніж, байдуже, що поруч є люди.
Я не буду казати, що буде, було або ні,
Бо за тебе весь світ мені скаже «на краще»,
Буде вдача з тобою іще сімдесят три весни,
Неможливо, щоб сталося якось інакше.
