Багряне сонце падає в замет,
Рожевим язиком лизнувши вікна.
Стихає дня зимового банкет...
І кожний раз до цього треба звикнуть.
Вже в місто сині сутінки ввійшли,
Останній подих дня в них розчинився.
Багряне сонце падає в сніги...
За крону дуба місяць зачепився...