Сльозами душу не наповниш,
Печаллю серце не потішиш,
Лише краєчок сну відломиш,
І в пам`яті його залишиш.
Моя кохана Беатріче,
Віки між нами мов буруни,
Та серце зве, та серце кличе,
На палубу твоєї шхуни.
Безстрашна, горда,мила жінко,
Зла доля бавиться зі мною,
Для когось ти-історії сторінка,
А я віддав би все,аби зустрітися з тобою.
Історія мовчить про тебе,
Обривки лиш твоїх листів читаю,
Не знаю я-питаю в неба,
Чому тебе я так кохаю?
Ту вроду юнки із гравюри,
Самотню старість із портрета,
Холодний блиск в очах скульптури-
Творіння невідомого естета.
Тебе ревную до синьйорів,
Хоч порох їх розвіяли століття,
І маю гнів на той бездушний світ поборів,
Що старість одягнув твою в лахміття.
Прийде колись та мить страждальна,
І смерть зрівняє нас у часі,
І в нереальності для мене станеш ти реальна,
В прекрасній юній іпостасі...
