Поглянь на захід сонця, любий.
Послухай вітер шелестить.
Ти поцілуй мене у губи,
Замри на трішечки, на мить.
Згадай як вперше ми зустрілись
І як сказали ми люблю
У вирі долі закрутились…
Ти шепотів: «Я ще прийду».
Ти шепотів, а я літала
Десь так далеко, наче в сні.
Що буде далі я не знала,
А просто вірила тобі.
Я так боялась відпустити
І не зустріти більш тебе,
Слова боялась розгубити…
Боялась, що усе пройде.
І так хотілося заснути
На вічність у ту мить мені,
Життя колишнє все забути
Майбутнє дати лиш тобі.
Я загубилася у часі,
Не знала чи це сон чи ні.
І мчала по життєвій трасі
Чи в небі то, чи по землі.
Руками хмари я ловила,
Сягала місяця, зірок…
По течії я річки плила
Плела із мрій своїх вінок.
Глибин сягала океану,
Незвідане пізнала я,
Бо ти навчив мене коханий
Любити це сумне життя.
Ти оживив зболіле серце
Душевні рани загоїв
Очистить від образ озерце
моїх очей ти теж зумів.
…Поглянь вже сіло сонце, любий.
Крім ночі ми зовсім одні.
Ти поцілуй мене у губи
…За все я дякую тобі.
01.02.2003р.
