Боюсь торкнутися рукою
Волосся кольору пітьми,
Я перетворена тобою
У дзбан джерельної води.
Чекаю - ти напитись схочеш,
Устами спрагло припадеш,
І я Життям до тебе скочусь,
Ти Сонце у мені знайдеш.
Ти будеш пити і радіти,
А я з щасливості плачем,
Дивитимусь, як наші діти
Прийдуть на землю з цим дощем.
І проростуть, неначе зорі.
У скелях, серед Пралісів,
Джерела нові - надпрозорі...
Коханий, ти Цього хотів?..
Цікаво... 
проникливо!
